Інтернет Речей та Всеохопний Інтернет

  

Поняття Всеохоплюючого Інтернету

 

Чотири формуючі компоненти  сучасного

 Всеохоплюючого Інтернету – це:

1) Інтернет людей та роботів зі штучним інтелектом;

2) Інтернет інформаційних процесів та систем;

3) Інтернет даних, статистичних величин;

          4) Інтернет смарт-речей. 

 

Самостійна пошуково-дослідна робота

Завдання 1. Вияснити, що означають такі терміни:

·         Розумний дім

·         Ергатична система

·         Smart TV‎

·         OpenHAB

·         Туманні обчислення

Iнтерне́т рече́й (англ. Internet of Things, IoT) — концепція мережі, що складається із взаємозв'язаних фізичних пристроїв, які мають вбудовані давачі, а також програмне забезпечення, що дозволяє здійснювати передачу і обмін даними між фізичним світом і комп'ютерними системами, за допомогою використання стандартних протоколів зв'язку. Окрім давачів, мережа може мати виконавчі пристрої, вбудовані у фізичні об'єкти і пов'язані між собою через дротові чи бездротові мережі. Ці взаємопов'язані пристрої мають можливість зчитування та приведення в дію, функцію програмування та ідентифікації, а також дозволяють виключити необхідність участі людини, за рахунок використання інтелектуальних інтерфейсів.

Самостійна аналітична робота

Завдання. Огляньте план квартири з розміщеними речами. Які з цих речей можна віднести до Інтернету Речей

Набуває поширення також термін англ. Internet of Everything, IoE — всеохопний, або всеосяжний інтернет. Це явище спричинило занепокоєння в конфіденційності інформації й сприяло появі нового терміну безпека інтернету речей.

Самостійна пошуково-дослідна робота

Завдання 3. Вияснити, що означають такі терміни:

·         Оточуючий інтелект‎ 

·         Відкритий штучний інтелект‎ 

·         Нейронні мережі‎ 
Історія штучного інтелекту‎ 

·         Адаптивне керування‎ 

·           Експертні системи‎

·          Застосування штучного інтелекту‎ 

·         Конференції зі штучного інтелекту‎ 

·         Машинне навчання‎

·           Пошукові системи‎ 

·          Розпізнавання образів‎ 

·          Філософія штучного інтелекту‎ 

·          Чат-боти‎

·         ШІ-прискорювачі‎ 

Термін «Інтернет речей» (ІР) вперше був введений Кевіном Ештоном у 1999 року під час його роботи над Procter & Gamble, щоб описати систему, в якій фізичні об'єкти могли бути пов'язані з давачами і мережею Інтернет. Ештон ввів цей термін, щоб проілюструвати можливості радіочастотної ідентифікації (RFID), яка використовується в корпоративних системах поставок, щоб порахувати і відстежити товари без потреби в людському втручанні. Сьогодні, інтернет речей став популярним терміном для опису сценаріїв, у яких інтернет з'єднання і обчислювальна здатність поширюються на безліч об'єктів, пристроїв, давачів і повсякденних об'єктів.



Основною концепцією ІР є можливість підключення всіляких об'єктів (речей), які людина може використовувати в повсякденному житті, наприклад, холодильник, кондиціонер, автомобіль, велосипед і навіть кросівки. Всі ці об'єкти (речі) повинні бути оснащені вбудованими давачами або сенсорами, які мають можливість обробляти інформацію, що надходить з навколишнього середовища, обмінюватися нею і виконувати різні дії в залежності від отриманої інформації. Прикладом впровадження такої концепції є система «розумний будинок» або «розумна ферма». Ця система аналізує дані навколишнього середовища і в залежності від показників регулює температуру в приміщенні. У зимовий період регулюються інтенсивність опалення, а в разі спекотної погоди будинок має механізми відкривання і закривання вікон, завдяки чому провітрюється будинок, і все це відбувається без втручання людини.

Для об'єднання повсякденних речей у мережу потрібні декілька технологій.

• Для ідентифікації кожного об'єкту потрібна проста, компактна технологія. Тільки при наявності системи унікальної ідентифікації можна збирати та накопичувати інформацію про певний предмет. Такий функціонал можна забезпечити за допомогою мікросхем RFID (Radio-Frequency IDentification). Вони здатні без власного джерела струму передавати інформацію приладам зчитування. Кожна мікросхема має індивідуальний номер. Як альтернатива до даної технології для ідентифікації об'єктів можуть використовуватись QR-коди. Для визначення точного місця знаходження речі підійде технологія GPS, яка ефективно використовується вже сьогодні у смартфонах та навігаторах.
• Для відслідковування змін у стані елементу чи оточуючого середовища об'єкти повинні оснащуватися сенсорами.
• Для обробки та накопичення даних з сенсорів повинен використовуватися вбудований комп'ютер (наприклад Raspberry Pi, Intel Edison).
• Для обміну інформацією між пристроями можуть бути використані технології бездротових мереж (Wi-Fi, Bluetooth, ZigBee, 6LoWPAN).

Інтеграція з Інтернетом має на увазі, що пристрої будуть використовувати IP-адресу як унікальний ідентифікатор. Проте, через обмежені адресні простори в IPv4 (що дозволяє використовувати 4,3 мільярда унікальних адрес), об'єктам ІР доведеться використовувати IPv6, який забезпечує унікальними адресами мережевого рівня не менше 300 млн пристроїв на одного жителя Землі. Об'єктами в ІР будуть не тільки пристрої із сенсорними можливостями, але також пристрої, які виконують дії (наприклад, лампочки або замки, якими керують через Інтернет). Значною мірою, майбутнє інтернету речей не буде можливим без підтримки IPv6, отже, глобальне впровадження IPv6 у найближчі роки буде мати вирішальне значення для успішного розвитку ІР в майбутньому.

Для бездротової передачі даних особливо важливу роль в побудові інтернету речей відіграють такі характеристики, як ефективність, відмовостійкість, адаптивність, можливість самоорганізації. Основне зацікавлення в цьому сенсі представляє стандарт IEEE 802.15.4, що управляє доступом для організації енергоефективних персональних мереж, і є основою для таких протоколів, як ZigBee, WiFi, Bluetoot, 6LoWPAN.

ZigBee — це комунікаційна технологія, заснована на протоколі IEEE 802.15.4 для реалізації низькошвидкісних бездротових приватних мереж. ZigBee володіє такими характеристиками, як низьке енергоспоживання, низька швидкість передачі даних, низька вартість і висока пропускна здатність. В даний час ZigBee використовується в основному при передаванні інформації між різними речами електронного обладнання, які знаходяться в межах короткої відстані і швидкості передачі даних не дуже висока. Це, в основному периферійні пристрої (миша, клавіатура) і побутова електроніка (TV, DVD), а також пристрої промислового управління (монітори, давачі і засоби автоматизації).

WiFi — це локальна бездротова технологія, яка використовує 2,4 ГГц надвисокої частоти або 5 ГГц супер-високочастотної радіохвилі. Ця технологія дуже добре підходить для передавання великих обсягів даних по бездротовій мережі між пристроями, але це також вимагає багато енергії для роботи і має невеликий рівень пропускної здатності даних. При використанні цієї технології потрібно буде замінювати батареї у всіх пристроях на регулярній основі.

Bluetooth — це бездротова технологія, яка використовується для передачі даних в персональних мережах. Він передає дані по смузі частот від 2,4 до 2,485 ГГц і працює на коротших відстанях, ніж Wi-Fi. Ви можете синхронізувати пару пристроїв, таких як телефони, навушники, колонки, комп'ютери і багато іншого. З розвитком Bluetooth v4.0 з'явилася можливість реалізувати функцію низького енергоспоживання і збільшений радіус дії до декількох десятків метрів.

Серед провідних технологій важливу роль у розповсюдженні інтернету речей відіграють рішення PLC — технології побудови мереж передачі даних по лініях електропередач, оскільки у багатьох додатках присутній доступ до електромереж (наприклад, торгові автомати, банкомати, інтелектуальні лічильники, контролери освітлення спочатку підключені до мережі електропостачання). 6LoWPAN, який реалізує шар IPv6 як над IEEE 802.15.4, так і над PLC, будучи відкритим протоколом, стандартизованих IETF, відзначається як особливо важливий для розвитку інтернету речей.

Практична робота з інформаційними ресурсами

Завдання 1. Заповнити форму для визначення надійності інформаційного ресурсу, використовуючи контенти сайтів: 1) code.org;  2)stuk.io; 3) www.udacity.com; 4)  улюблений сайт

Форма для оцінювання ресурсів Інтернету

1. Яка  доменна назва сайта, тобто URL-адреса веб-сайта? Відповідь: 

2. Яка тематична назва веб-сайта? Відповідь:

3. Яке основне призначення ресурсу? Відповідь:

4. Яка мета створення цього веб-сайта? Для кого він був створений? Відповідь:

5. Яка організація чи особа створила цей сайт? Відповідь:

6. Що подано на сайті – об'єктивні факти чи особиста думка автора? Відповідь:

7. З яких джерел автор отримує інформацію для свого сайту? Відповідь:

8. Посилання на які інші джерела інформації існують на сайті? Відповідь:

9. Які інші організації пов'язані з цим сайтом? Використовуючи пошукову машину Google, ввести link:адресу веб-сайта (наприклад:link:www.mon.gov.ua) Відповідь:

10. Чи має право автор подавати інформацію від свого імені? Відповідь:

11. Чи забезпечена організація зворотного зв'язку з веб-сайтом і можливість спілкування з автором статті чи адміністратором сайта? Відповідь:

12. Коли сайт був створений і як часто він поновлюється? Відповідь:

13. Чи можна цей сайт вважати корисним для проекту? Відповідь:

14. Чи можна перевірити інформацію, яка подана на сайті, за допомогою інших джерел (книг, журналів, тощо)? Відповідь:

15. Переглянути всі свої попередні відповіді. Чи варто цей сайт використовувати у своєму проекті? Відповідь:

Переглянувши всі дані, отримані в ході оцінювання цього сайту, поясніть чому цей сайт підходить (чи не підходить) Вам для використання. Зазначте всі технічні та візуальні аспекти веб-сторінки, зміст, авторство/

Завдання 2. Знайдіть приклади в мережі Інтернет використання: пропаганди, фейків використовуючи нижче наведені найчастіше уживані в Інтернет-статтях техніки пропаганди.

• Найпоширенішим засобом є «прихована реклама», чи «контекстна реклама», яка «маскується» під наукові або інформаційні,  статті

• «Перенесення» ‒ використання імен, фраз чи символів, які можуть зробити очікуваний вплив. Наприклад: використання фотографії кінозірки чи відомого діяча на першій сторінці сайту, щоб люди виходили на сторінку при здійсненні пошуку; включення до «ключових слів» на веб-сторінці таких імен чи назв, щоб пошукова машина звернулася саме до цих сторінок.

• «Приховування» ‒ презентація виключно такої інформації, яка дає перелік позитивних якостей, рис, ознак певного винаходу, товару, способу без надання переліку проблемних випадків, обмежених меж застосування, негативних наслідків у використанні інформації.

• «Причіпний вагон» ‒ використання інформації, яка впливає на поведінку, що використовує відомості про використання людьми певної групи чогось, що «відрізняє» їх від «інших», наприклад, часто на молодіжних сторінках Інтернету, стверджується, що більшість молоді вживає легкі алкогольні напої(хоча статистика свідчить про протилежне). «Приєднуйся до нас!», ‒ закликають такі сайти, або запитують: «А ти вже спробував? Купив?».

• «Псевдонауковість» – надання деяким рекламним статтям вигляду наукових, де вказуються неіснуючі установи, несправжні імена вчених. В Інтернеті, наприклад, дуже багато статей, які розповідають про певні  лікувальні препарати, засоби лікування,  інформаційні продукти, які на перший погляд не несуть рекламного характеру, а виглядають як наукові статті.

• «Свідчення» ‒ рекомендації чи підтримка, які надаються відомими чи впливовими людьми. Наприклад: відомий футболіст рекламує в Інтернеті пиво, психоактивні стимулятори, тощо.

• «Малюнки-антисвідки» ‒ дуже часто ознаками прихованої пропаганди є невідповідність ілюстрацій змісту статті, підбір фотографій, які зроблені зовсім не під час описуваних подій чи явищ. Часто в Інтернеті наводяться відредаговані нечесними авторами чужі, «підтасовані» фотознімки, в яких змінені/замінені деталі.

Зауваження. Варто знати, що мовленнєві параметри з лінгвістичними прийомами програмування(НЛП)  використовують для прихованої пропаганди та фейків.